Що таке процедура примусового видалення

Примусове припинення незаконного в’їзду чи перебування понад дозволене, зокрема за підставами ст. 24 Закону, та видалення таких іноземців за кордон — важлива функція Служби імміграції у захисті безпеки та інтересів Японії.

Коли в ході виявлення правопорушень встановлено, що імміграційні норми порушуються, розслідування порушення, перевірка (розгляд) справи і усне засідання дають змогу з’ясувати факти та врахувати обставини, що стосуються іноземця. Коли рішення про примусове видалення набрало чинності, іноземця зазвичай якомога швидше повертають до країни громадянства тощо.

Частина осіб, які порушили імміграційне законодавство, за виконання певних вимог може виїхати за спрощеною процедурою наказу про виїзд. Якщо поведінка відповідає підставам примусового видалення, можлива добровільна явка до регіонального бюро імміграції з поясненням обставин; за бажанням швидкого повернення та наявності документів для репатріації (закордонний паспорт, квиток тощо) репатріацію оформлюють без зайвих затримок.

У ході процедури існують також наглядові заходи (проходження справи без тримання під вартою, з супроводом у суспільстві), тимчасове звільнення (каріхомен) зі зваження на здоров’я чи гуманітарні мотиви, а можливе подання заяви на спеціальний дозвіл на перебування.

※ Матеріал цієї сторінки спирається, зокрема, на сторінку Служби імміграції «Примусове видалення» та «Процедура примусового видалення та інститут наказу про виїзд».

Підстави примусового видалення

1. особа, яка в’їхала до Японії без дійсного закордонного паспорта, або в’їхала з наміром висадитися без дозволу на посадку від імміграційного інспектора;
2. особа, яка здійснила посадку на територію Японії без дозволу на посадку;
3. особа, якої позбавили статусу перебування (відповідно до закону);
4. особа, якої позбавили статусу, але залишилася після спливу встановленого для виїзду терміну;
5. особа, яка з метою неправомірного надання іншим іноземцям дозволу на в’їзд, зміни статусу, продовження строку тощо підробляла документи або використовувала, передавала підроблені документи;
6. іноземці, що перебувають у Японії, зокрема наведені далі
　　
　　　　
1. хто явно займається підприємництвом чи отримує винагороду всупереч забороні діяльності поза межами дозволеного статусу;
　　　　
2. хто залишився після спливу дозволеного перебування без оновлення чи зміни статусу (перетримка, оверстей);
　　　　
3. хто вчиняв торгівлю людьми тощо;
　　　　
4. хто був засуджений за злочин проти Закону про паспорти;
　　　　
5. хто був засуджений за злочин проти імміграційного законодавства;
　　　　
6. хто був засуджений до позбавлення волі за порушення колишнього Закону про реєстрацію іноземців (тяжчий випадок);
　　　　
7. неповнолітній, якого засуджено до позбавлення волі строком понад три роки;
　　　　
8. хто отримав обвинувальний вирок за злочини, пов’язані з наркотиками;
　　　　
9. хто в інших випадках засуджений на довічне або понад рік позбавлення волі;
　　　　
10. хто зайнятий діяльністю, безпосередньо пов’язаною з наданням сексуальних послуг за плату;
　　　　
11. хто спонукав, підбурював чи сприяв незаконній посадці чи в’їзду іншого іноземця;
　　　　
12. хто планував силове знищення уряду за Конституцією Японії або вступає в політичні об’єднання, що це виправдовують;
　　　　
13. хто створює, вступає чи тісно пов’язаний з політичними об’єднаннями, переліченими далі
　　　　　　
　　　　　　　　
1. такі, що закликають до нападу чи вбивства державних службовців нібито тому, що вони на держслужбі;
　　　　　　　　
2. такі, що закликають до незаконного пошкодження чи знищення об’єктів інфраструктури;
　　　　　　　　
3. такі, що закликають до дій, які підривають безпеку на виробництві чи саботують нормальний хід трудових спорів
　　　　　　
　　
7. хто з метою досягнення цілей таких об’єднань виготовляв, поширював чи демонстрував матеріали, зображення тощо;
8. кого міністр юстиції визнав таким, що вчиняє дії на шкоду інтересам Японії чи громадському порядку;
9. хто, перебуваючи на короткостроковому статусі, з пов’язаних із міжнародними змаганнями в Японії мотивів убивав, бив, погрожував чи руйнував майно на об’єктах заходу;
10. хто порушив умови дозволу на тимчасову посадку;
11. хто підпадав під відмову в посадці, отримав наказ залишити країну, але несвоєчасно не виконав вимогу;
12. хто за дозволом на посадку в порту зайшов в країну, але залишився після спливу дозволеного строку;
13. хто втратив багаторазовий дозвіл на посадку екіпажу й залишився після спливу строку, необхідного для від’їзду;
14. хто втратив японське громадянство або народився в Японії іноземцем, але після 60-го дня від виходу з громадянства чи після народження не оформив статусу й залишився в країні;
15. хто отримав наказ про виїзд, але після кінцевого терміну виїзду залишився в Японії;
16. хто порушив умови наказу про виїзд і через це наказ скасовано;
17. хто втратив визнання біженця (статусу).

Хід процедури примусового видалення

Процедуру в загальних рисах проходять у послідовності: розслідування порушення → тримання → розгляд → усне засідання → заперечення → винесення наказу про примусове видалення → виконання наказу. Нижче — короткий виклад.

Етапи процедури примусового видалення

1. Розслідування порушення

2. Тримання (під вартою)

3. Перевірка (розгляд)

4. Усне засідання

5. Заперечення

6. Винесення наказу про примусове видалення

7. Виконання наказу про примусове видалення

Розслідування порушення

Розслідування порушення встановлює наявність підстав примусового видалення; його проводять співробітники прикордонної та імміграційної служби, допитують підозрюваного та свідків, а за наказом судді районного чи мирового суду здійнюють обшуки та вилучення.

Тримання (під вартою)

Якщо є достатні підозри, що іноземець підпадає під примусове видалення, він не є суб’єктом наказу про виїзд, старший інспектор може клопотати про наказ на тримання; після винесення наказу підозрюваного поміщають у центр тримання. Максимальний термін — 30 днів, за наявності виняткових обставин можливе одноразове продовження ще на 30 днів.

Навіть за наявності підстав примусового видалення, якщо є готовність повернутися власними силами й добровільна явка, за відсутності інших, окрім імміграційного, кримінальних підозр тримання часто не застосовують, а опитування проводять за місцем проживання.

Перевірка (розгляд)

Протягом 48 годин після поміщення під варту матеріали та підозрюваного передають імміграційному інспектору, який вивчає досьє, заслуховує пояснення і вирішує, чи підпадає особа під примусове видалення. Якщо підстав немає, підозрюваного негайно звільняють.

Якщо визнано, що застосовується наказ про виїзд, стартує відповідна спрощена процедура, після чого особа після вручення наказу виходить на волю. Якщо визнано, що діє примусове видалення, про це повідомляють і роз’яснюють право на усне засідання. Коли з цим погоджуються, старший інспектор виносить наказ про примусове видалення.

Усне засідання

У разі незгоди з висновком протягом трьох днів з дати отримання повідомлення можна подати клопотання про усне слухання до спеціального уповноваженого, який вивчить досьє та проведе засідання. Якщо встановлено, що підстав примусового видалення немає, підозрюваного негайно звільняють.

За визнанням суб’єкта наказу про виїзд — перехід до відповідної процедури та звільнення після вручення наказу. Якщо підстави примусового видалення підтверджено, пояснюють право на подальше заперечення. У разі згоди старший інспектор виносить наказ про примусове видалення.

Заперечення (скарга міністру)

Коли з рішенням після усного засідання не згодні, протягом трьох днів з дати повідомлення можна подати заперечення міністру юстиції. Міністр або керівник Служби імміграції, уповноважений за делегуванням, розглядатиме скаргу письмово на підставі матеріалів справи.

Якщо заперечення обґрунтовані і підстав примусового видалення немає, особа звільняється. У разі наказу про виїзд — відповідна процедура і звільнення після наказу. Після відхилення заперечення та відмови в спеціальному дозволі на перебування старший інспектор виносить наказ про примусове видалення. Водночас навіть за відсутністю підстав для скасування, за наявності, зокрема, постійного проживання, колишнього японського родинного запису, статусу жертви торгівлі людьми тощо, міністр може винятково дозволити залишитися — і звільнити з тримання.

Виконання наказу про примусове видалення

Наказ, винесений старшим інспектором, виконують прикордонні (імміграційно-прикордонні) співробітники. Окремим особам, яким винесено наказ, за згодою керівника центру тримання чи старшого інспектора дозволяється за власні кошти залишити Японію. Тих, кого зобов’язують примусово видалити, зазвичай доставляють до країни громадянства (репатріація).

Особи, які можуть самі сплатити витрати чи отримують фінансову підтримку, часто вилітають за 10–14 днів навіть перебуваючи під вартою; якщо витрати несе бюджет, строк тримання може бути суттєво довшим.

Умови подання заяв (основні інститути, пов’язані з примусовим видаленням)

Заява на спеціальний дозвіл на перебування

• Для кого: іноземці, на яких поширюються підстави примусового видалення (ст. 24).
• Строки приймання: від моменту тримання за наказом (у тому числі за наявності каріхомен) або наглядового режиму до винесення наказу про примусове видалення.
• Міністр юстиції за ст. 50 може спеціально дозволити залишитися, зокрема, якщо: є постійне проживання; раніше був запис у японському родоводі; перебування пов’язане з домінуванням після торгівлі людьми; є визнання біженця чи додаткового захисту; або наявні інші виняткові доводи на користь перебування.

Заява на дозвіл на тимчасове звільнення (каріхомен)

• Для кого: іноземці, тримані за наказом тримання або після винесення наказу про примусове видалення.
• Умови дозволу: з огляду на здоров’я, гуманні причини чи схожі мотиви тимчасове зняття тримання є доречним; рівень підстав повинен виправдовувати зняття саме тимчасове, а не наглядовий режим.
• Хто подає: триманий, представник, опікун, подружжя, прямі родичі чи брат/сестра. Потрібен надійний поручитель (гарант з місця).

Заява на рішення про наглядові заходи

• Для кого: іноземці, тримані за наказом тримання або після наказу про примусове видалення (у тому числі після каріхомен).
• До винесення наказу про примусове видалення: старший інспектор визнає, що в сукупності ризик втечі та приховування доказів, тяжкість тримання тощо виправдовують ведення справи без варти; визначено наглядача (гаранта).
• Після винесення наказу: ризик втечі та нелегальної праці проти важкості тримання та готовності до репатріації; також потрібен наглядач.
• Наглядачем може бути родич, знайомий, колишній роботодавець, довірена особа, адвокат чи адміністративний письменник — погоджена кандидатура обирається старшим інспектором.

Усне засідання та заперечення

• Усне засідання: якщо імміграційний інспектор визнав наявність підстав примусового видалення, а ви вважаєте це помилкою, протягом трьох днів з дати повідомлення подайте клопотання спеціальному уповноваженому.
• Заперечення: якщо після усного слухання не погоджуєтеся з рішенням, протягом трьох днів з дати повідомлення подайте письмово до старшого інспектора, зазначивши мотиви, для передачі скарги міністру юстиції.

Перелік типових документів (заяви, пов’язані з примусовим видаленням)

Заява на спеціальний дозвіл на перебування

※ Документи іноземною, за потреби, супроводжуються перекладами. Подробиці — на сторінці «Заява на спеціальний дозвіл на перебування» (Служба імміграції).

Заява на дозвіл на тимчасове звільнення (каріхомен)

※ Продовження строку тимчасового звільнення, зміна зареєстрованого житла чи розширення дозволених маршрутів оформлюються окремими бланками з обґрунтуванням. Мита немає. Ознайомтесь з «Пов’язаними з каріхомен заявами» на сайті Служби.

Заява на наглядові заходи

※ Може вимагатися внесення застави. Мита немає. Деталі — у розділі «Заяви, пов’язані з наглядовими заходами».

Усі зазначені звернення приймаються в регіональному бюро імміграції (регіональний офіс великого портового міста), у якому триманий/на обліку. Графіки відрізняються — уточнюйте в найближчому до вас бюро.